З військової точки зору, захоплення головного міста завжди дає деморалізуючий фактор.
Про це каже військовий експерт та військовослужбовець Олександр Мусієнко.
“Захопити Київ було одним з пріоритетних та принципових завдань. Кожен населений пункт важливий, але на той час потрібно було діяти в обмежених ресурсах та обираючи пріоритетність для дій по всій лінії фронту. Окупація української столиці могла б мати серйозний деморалізуючий фактор. В першу чергу, це завжди велика деморалізація для військових. Потенційний виїзд урядовців, нерозуміння подальшого майбутнього – все це впливало. Адже армія на той час була опорою суспільства, загони територіальної оборони це все йшло на плечах суспільства”, – зазначає експерт.
Зокрема, під час активний військових дій розглядаються різні сценарії, зокрема управління з різних командних пунктів.
“Безліч військових, кияни і не кияни приймали участь у боях, а потім були розосереджені по різних напрямках. Багато історій, зокрема на телеекранах демонстрували справжність сили цього спротиву. Сили ТрО мінували мости, де міг проходити ворог, вели свою роботу, стримували поряд з іншими підрозділами бригад, НГУ, ГУР, які надзвичайно багато доклали до зусиль по обороні столиці. Всі розуміли, яку мету ставив ворог – за будь-яку ціну взяти українську столицю в охоплення”, – відзначив фахівець.
Мусієнко зазначив, що мета та рух військ рф був чіткий – йшли з Півночі оточуючи логістичні шляхи із Заходу, біля Макарова. Також йшли зі Сходу, в районі Броварів повертаючи, тож єдиним варіантом лишався Південь від Києва.