Те, що вкидається очільником російського МЗС немає нічого нового. Це та лінія, якої дотримується Кремль протягом років.
Про це каже військовий експерт Олександр Мусієнко.
“Хіба раніше не було питання про те, що ми маємо визнати реалії на землі? Говорив про це путін і не тільки путін. Наступне, російська мова, церква, нейтральний статус, позаблоковість України, невступ до НАТО, демілітаризація й багато чого іншого. Це все було й раніше”, – вказує експерт, відзначаючи, що нічого нового лавровим не було сказано.
Це робиться росіянами через те, що на Заході з’являється багато публікацій про дії Трампа та його американської адміністрації.
“До речі, на що б я звернув увагу, що Келлог, спецпредставник Трампа по Україні, він він вперше офіційно висловився щодо обстрілів російський на різдво. Й він їх засудив. Раніше такого не було, це теж дуже цікавий момент. Але щодо лаврова – в росії багато спостерігають щодо того, що пишуть про Трампа, його плани по Україні й так далі. рф таким чином підлаштовується й вказує, що “ми завжди виступали за переговори, але з наших позицій”, – каже фахівець.
Мусієнко пояснює, чому обрано Францію та Макрона.
“В рф передчувають реакцію Трампа й те, що він менше приділятиме часу європейським справам, тож вони відчувають розкол єдності між США і Європою може відбутися. А що далі? Обговорення, постійні дискусії, що Європа має робити далі. Що треба робити? Треба цю єдність розбрити, аби вона була дефрагментована, не було підтримки й посіяти розпач. Чому Франція? Вони перші у лютому 2024 висловились про введення військ в Україну. Там різні особливості, але генеральна лінія була такою, що це питання треба розглянути”, – наголошує вже тепер військовослужбовець ТрО ЗСУ.
Також відзначимо, що нещодавно український президент відвідав Брюссель, де обговорювалися в тому числі питання миротворців. Було видно лідерство Франції в цьому процесі. В очах росіян це потрібно прибрати, аби це питання не спливло. Саме тому рф активно намагається “вбити клин” між французами та їх партнерами.
Проте Мусієнко скептично ставиться до думки, що після досягнення того рівня суб’єктності, який наразі здобула Україна, можна про щось домовитись “за нашою спиною”.